«Кияни проти Московії. Серпень 1991 року»

 «У великій світовій драмі наших днів ми маємо вибір: або бути творцями, або жертвами історії»

                              Євген Коновалець

            Бібліотека ім. Петра Панча пропонує історичну довідку «Кияни проти Московії.  Серпень 1991 року», присвячену першим після проголошення Акту незалежності України територіальним претензіям Московії до України.

            На акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р.  Російська Федерація відповіла провокативною заявою прес-секретаря Б.Єльцина П.Вощанова від 26 серпня 1991 р., що Російська Федерація не ставить під сумнів право кожного народу на самовизначення, але «залишає за собою право порушувати питання про перегляд кордонів» перед республіками, які проголосили незалежність. Нагадуємо нашим читачам і відвідувачам, що ще раніше під час зустрічі з президентом США Дж. Бушем, яка відбулась 30 липня 1991 р. після відмови України підписати розроблений в Ново-Огарьово Союзний договір, президент Росії Б. Єльцин висловив побоювання, що рух України до незалежності зруйнує Союз.

            27 серпня 1991 р. відбулась прес-конференція Голови Верховної Ради України Л. Кравчука, в якій він наголосив на небезпеці територіальних претензій і повідомив, що Б. Єльцин пообіцяв йому «дати роз’яснення щодо заяви прес-секретаря», однак, офіційно і публічно Президент Росії не спростував заяву свого прес-секретаря.

        До Київа в кінці робочого дня 28 серпня 1991 р. без запрошення, як переможець, котрий має право диктувати свої умови, прибула російська делегація на чолі з віце-президентом Росії Олександром Руцьким, і делегація Верховної Ради СРСР, представлена Ю.Рижовим, С.Рябченком, А.Собчаком та Ю. Щербаком.  В аеропорту Бориспіль делегацію не зустрічали ні Голова Верховної Ради України Леонід Кравчук, ні його заступники.

           

            На площі біля Верховної Ради України незваних візитерів зустріли десятки тисяч киян, які таким чином вирішили підтримати своїх. Мітинг вів Юрій Мурашов, член-засновник Українського комітету «Гельсінкі-90», член УГС, секретар Київської крайової організації Української республіканської партії, у майбутньому заступник Степана Хмари в Українській консервативній республіканській партії і голова Київської крайової організації УКРП.

            Дуже цікаво було спостерігати реакцію членів делегації Росії, коли вони проходили біля величезної кількості людей на площі! Люди поводилися дружньо, але водночас підкреслювали, що це територія незалежної держави. Особисто розумів, що Руцькой, кремезний невисокий чоловік, боїться нас!

           І як потім стало відомо, його войовничість, яку він демонстрував у літаку, помітно підупала, і зрештою переговори у залі засідань Президії Верховної Ради України відбувалися не за «російським сценарієм» і, як було сказано в офіційному повідомленні про них, «пройшли в дружній, діловій обстановці».

             Українську делегацію очолив Голова Верховної Ради Л. Кравчук, між обома делегаціями розпочались переговори, вони тривали до ранніх годин наступного дня і завершились погодженням Комюніке, яке підписали Л. Кравчук і О. Руцькой, і яке фактично являло міжнародну угоду, ніж повідомлення про підсумки переговорів.

            

            Уперше в офіційному міжнародному документі було вжито термін «колишній Союз РСР». У комюніке йшлося про міжнародну співпрацю не заради збереження чи оновлення СРСР, а з метою створення нових міждержавних, а не наддержавних, тимчасових, а не постійних, структур. Усі положення Комюніке повністю узгоджувались із Актом проголошення незалежності України, їх ніяк не було можливо використати для заперечення правомірності Акту проголошення незалежності України.

            Отже, перша спроба відвертого шантажу України Росією на офіційному рівні зазнала цілковитої невдачі. Сам мітинг був надзвичайний, фактично це був вільний мікрофон для всіх охочих майже всю ніч, коментарі, різноманітна інформація на історичні, культурні теми від ведучого Юрія Мурашова, скандування для того, щоб влада не забувала, що вона для людей, а не навпаки.