«Він повернув нам Роксолану»

         До 140-річчя від дня народження Осипа Тадейовича Назарука (31.08.1883 - 31.03.1940) бібліотека ім. Петра Панча пропонує невеличку книжкову виставку «Він повернув нам Роксолану».

Без перебільшення, однією з найяскравіших особистостей у Галичині першої половини ХХ століття був Осип Назарук – публіцист, письменник, громадський діяч і політичний діяч. 

Народився в м. Бучачі  (нині Тернопільська область, Україна) в родині кушніра. Навчався в Бучацькій державній гімназії, де був головою таємного драгоманівського гуртка. За пропаганду соціалізму Осипа відрахували з Бучацької гімназії. Також навчався у Золочівській гімназії. Вивчав право у Львівському університеті. Закінчив юридичний факультет Віденського університету у 1908 році. Доктор права (1912).

Зі студентських років шліфував публіцистичну майстерність. Після початку Першої світової війни - в Українських січових стрільцях (УСС), літописець — один з організаторів Пресової кватири УСС. Від травня 1915 секретарював при Загальній українській раді у Відні та був кореспондентом пресових органів Союзу визволення України: «Вісник Союзу визволення України», «Ukrainische Nachrichten», був уповноваженим для збору матеріалів про Українських січових стрільців.  Один з чільних членів Української радикальної партії, в якій перебував до 1922–1923 рр.

6 листопада 1918 р. зустрічався з гетьманом Павлом Скоропадським як представник Української Національної Ради ЗУНР: гетьман пообіцяв 2 млн. доларів, ескадрилью літаків, кілька вагонів амуніції, відпустити з Києва Курінь Січових Стрільців (1300 чол.). Грудень 1918 - червень 1919 - керівник Головного управління преси й пропаганди уряду УНР. Один з авторів «Проскурівської Декларації Січових Стрільців» у березні 1919 р., наприкінці січня — на початку лютого 1919 р. перебував в Одесі та Бірзулі разом із Сергієм Остапенком на перемовинах з начальником штабу французьких військ полковником Фрайденберґом про порозуміння Антанти з Директорією (закінчилися нічим).

З червня 1919 року керував роботою пресової квартири Української Галицької Армії. У середині липня 1919  увійшов до уряду Директорії, одночасно редагував газету УГА  «Стрілець». У Кам'янці-Подільському почав писати повість «Роксоляна».

Заступник голови делегації УНР на Ризькій мирній конференції у вересні 1920 року. Увійшов до президії Західноукраїнського товариства Ліги націй (22 січня 1922 р.). 19 квітня 1922 р.  з Відня у складі делегації ЗУНР відбув на Генуезьку конференцію. У 1922–1926 роках перебував у США, в 1923–1926 рр. редагував тижневик «Січ» (Чикаго), у 1926–1927 рр. - редактор «Америки» (Філадельфія).

            Повернувшись до Львова у 1928 році, став близько до Української Християнської Організації, від січня 1928 року очолював редакцію її газети «Нова Зоря» -  католицький часопис. Виступав тут з публіцистичними статтями, найкращі з них видавав брошурами.

          У 1930 р. побачила світ його доопрацьована протягом 1923—1929 рр. «Історична повість з XVI століття» під назвою «Роксоляна. Жінка халіфа й падишаха Сулеймана Великого, завойовника і законодавця». «Присвячую українським дівчатам сю працю про велику українку, що сяяла умом і веселістю, безоглядністю й милосердям, кров’ю і перлами. Присвячую на те, щоб вони у найтяжчих хвилях свого народу і своїх не тратили бадьорості духу і були опорою своїх мужів і синів та діяльними одиницями свого народ», - написав автор у передмові.   

Одна з головних героїнь – Роксоляна – русинська дівчина, яка, потрапивши в татарський полон, зуміла не тільки вижити, а й піднятися на найвищий щабель турецької ієрархії – стати всемогутньої султаншею. 

Статті О. Назарука публікували львівські часописи «Діло», «Українське слово», «Свобода», «Поступ», «Шляхи». Перед загрозою радянської окупації 1939 р. був змушений еміґрувати до Польщі. Помер від інфаркту 31 березня 1940 року в Кракові.  Похований на Раковицькому цвинтарі Кракова. Перед тим встиг написати книжку «Зі Львова до Варшави: утеча перед совітами в пам’ятних днях 2-13 жовтня 1939 року». А ще залишив вдячним нащадкам історичний роман «Роксоляна» (1930).

         Чимало з того, що написав, залишилося в рукописах.  Але й твори, що побачили світ, чекала сумна доля. Після так званого «визволення» 1939 року книги письменника були вилучені з бібліотек і зараховані до категорії націоналістичних. Ім'я Осипа Назарука зникло з літератури. Лише у 1990 році у Львові вийшло друком відтворене репринтне  видання 1930 року. Цікаво, що саме за романом Осипа Назарука було знято у 1996-2003 український серіал «Роксолана» з Ольгою Сумською у головній ролі.

Мілена Рудницька, голова Центральної управи Союзу Українок, у своїх спогадах, написаних у 1974 р. на прохання сина Івана Лисяка-Рудницького для передмови до збірника «Назарук та Липинський: історія дружби та конфлікту», дала таку характеристику письменнику:  «З нього «бухала» стихійна сила, джерелом якої був тісний зв’язок  з народом. А може краще сказати – зв’язок із землею, з її побутом і традицією». За  словами Рудницької, син бучацької землі Осип Назарук успадкував від селянських предків «здоровий бистрий розум, прагматичний спосіб мислення, реалізм, невгамовний темперамент».

          «Погляди Назарука мінялися, - писала Мілена Рудницька, - але він сам не мінявся, він залишався той самий…З нього був дуже небезпечний полеміст… Подиву гідна його щирість, з якою розповідав про свої переживання, зокрема про еволюцію своїх поглядів…»

           В статтях Осипа Назарука зустрічаєш дуже багато цікавих висловлювань. Як Вам таке ось: «Влада в неспокійних часах повинна бути в руках одного чоловіка, все одно - чи цивільного, чи військового, але одного. Всякі політичні партії при владі в такому часі - це страшна річ, особливо коли партії висувають неосвічених людей».

    А його праця «Корупція в державнім життю» (1921) присвячена проблемі корупції у державній сфері. У праці наголошено на небезпеці цього явища у суспільному житті. Пише він про протидію корупції під час війни. На сайті chtyvo.org.ua ця праця не відкривається, її можна прочитати на інших інтернет-ресурсах.

            Рекомендуємо також передивитися спомини Осипа Назарука «Галицька делеґація в Ризі 1920 р. Спомини учасника» (вид. 1930) з часів Ризької мирної конференції, де після Першої Світової Війни і розвалу великих імперій під гаслом «самовизначення народів» накреслювались нові кордони європейських держав.

            На конференції в Ризі 1920 р. фактично відбувся поділ білоруських і українських земель між Польщею та Радянською Росією. У складних і драматичних умовах цьому намагались протидіяти представники уряду УНР на чолі з В. Кедровським і делеґація ЗУНР під проводом Костя Левицького (заступник голови – Осип Назарук).

         В нашій виставці представлені також «Роксолана» Павла Загребельного, «Дива-Обида» Євгена Маланюка – інший погляд на Роксолану.